- RU.ANTIVIZA --------------------------------------------------- RU.ANTIVIZA -
Msg : #553 [526]
От : Andrew Sapunov 2:463/293.20 16 марта 04, 21:20
Кому : All 27 марта 04, 01:01
Тема : Человек с визой
-------------------------------------------------------------------------------
Hello All!
http://www.ji-magazine.lviv.ua/kordon/impress/2003/mirror25-10.htm
Людина з вiзою
Юрiй Андрухович
Дзеркало тижня #41 (466) 25-31 жовтня 2003
Iсторiя моєх стосункiв iз прикордонниками i митниками рiзних краєн на
сьогоднi налiчу_ з добрий десяток усiляких пригод. При цьому я жодного разу
не намагався перетинати кордон без паспорта, вiзи або, скажiмо, провозити у
сво_му багажi недозволенi кiлькостi алкоголю, тютюну чи якихось iнших
"гарячих товарiв?. Hiчого, крiм деяких, свого часу заборонених, книжок, хоча
того разу якраз жодних пригод i не було - все пiшло, як по маслу. Але така
вже специфiка цих спецiальних служб, що навiть за умов мо_є цiлковитоє
законослухняностi вони примудрялися викинути який-небудь службовий фортель.
Рокiв п'ять тому я навiть задумувався, чи не написати про все це якусь таку
книжку - антологiю моєх прикордонних комедiй i драм - i присвятити єє
Об'_днанiй _вропi, майбутнiй _вропi без кордонiв.
У тiй книжцi обов'язково мало би знайтися мiсце, наприклад, для схожого на
бравого вояка Швейка чеського прикордонника, який (1996 року!), дивлячись у
мiй усе ще серпасто-молоткастий паспорт, зненацька заспiвав менi "Союз
нерушимый" (i, як це з'ясову_ться щойно сьогоднi, мав цiлковиту рацiю). Було
б у тiй колекцiє кiлька полякiв, словакiв, росiян i навiть бiлорусiв - уся
проблема лише в тому, як це описати. Hiмцiв там, швидше за все, не було б -
вони завжди поводилися винятково коректно, незважаючи на появу одного разу
службових псiв, супроводжувану вiдповiдними iсторичними коментарями наших
спiвгромадян. До речi, що стосу_ться наших, то мене вони, як правило,
запитували чомусь про двi речi - iкони й наркотики. З чого я роблю неминучий
висновок про те, що моя зовнiшнiсть мусить викликати пiдозру саме в цих
двох, далеко не сумiжних, напрямах. Крiм того, мене майже завжди питають,
ким я працюю, на що я нiяково вiдповiдаю: "журналiст", адже дуже важко
сприйняти всерйоз вiдповiдь "я працюю письменником", а подальша перевiрка
неминуче викрила б мо_ самозванство ("щось не чули ми про такого"). Одного
разу панi з украєнськоє митницi поцiкавилася метою мого перебування у
Варшавi. Я цiлком чесно вiдповiв, що єду на конференцiю. "I яка тема
конференцiє?" - не попускала вона. "Hостальгiя", - вiдказав я. Панi якусь
мить роздумувала, а тодi зажадала: "Багаж до контролю!". I перелопатила мою
валiзу, що назива_ться, до останнього дна. Чи не в пошуках тi_є-таки
ностальгiє?
Четвертого жовтня поточного року моя прикордонна колекцiя поповнилася ще
одним епiзодом. В аеропорту польського мiста Вроцлава, куди я потрапив
мiнiатюрним кукурудзяникоподiбним лiтачком iз Мюнхена, мене було затримано
як громадянина Украєни. Hе знаю, наскiльки достатньою для затримання _ саме
така пiдстава - тим бiльше, що я вже мав у паспортi запроваджену три днi
тому польську вiзу. Однак виявилося, що цей день - 1 жовтня 2003 року - став
не тiльки днем запровадження вiз. Передусiм вiн став днем, коли для нас
спалахнуло червоне свiтло. Пiсля чвертьгодинного вивчання, гортання,
просвiтлювання i простукування мого тризубастого мене попросили вийти з
черги, щоб не затримувати контроль паспортiв у легальнiших пасажирiв.
Почуваючись урештi пiйманим терористом мiжнародного класу, я стояв збоку,
скреготiв зубами i шкрябав нiгтями по свiжопофарбованiй залiзнiй завiсi.
Уявiть собi, що вас довго i настирливо запрошували в гостi, але ви так само
довго вiдмовляли, бо вам було не зовсiм по дорозi. А коли ви врештi, не
витримавши вмовлянь, таки здалися i прийшли - суто з увiчливостi, на порозi
виник хтось iз прислуги i заявив, що впускати вас не вiльно.
Бандитською мовою це назива_ться "кинути". Зда_ться, саме той випадок.
Щойно пiсля того, як усiх справжнiх _вропейцiв було впущено до раю, двi
миловидi й пiдкреслено ввiчливi польськi прикордонницi повели зi мною
службову спiвбесiду. Метою мого перебування цього разу був фестиваль iз
достатньо абсурдною, як на нашi часи, назвою "Ukraina Viva!". Ця назва мала
б засвiдчувати наше незламне зростання i переможне становлення. Єє дуже
важко вимовити в дiалозi з кимсь, хто - радше вже у пiдсвiдомостi - бачить
тебе i твою краєну десь там, серед аутсайдерiв цього свiту. Яке вже там
"вiва"?!
Я був злий i говорив єм, що єду до Польщi востанн_. От вона в дiє - вся ця
дипломатична бридня: "ширша _вропа", "_С i його новi сусiди", "Польща як
адвокат Украєни". Hi, тут швидше щось iнше: "до _вропи разом з Росi_ю"!
Тобто - вiзи, перепони, потрiйний контроль, сторожовi пси, червоне свiтло.
Зрештою, менi йшлося не про окремо взятого письменника Ю.А., що його врештi
все одно впустять i, можливо, навiть перепросять (так урештi i сталося). Hi,
менi йшлося про iнше: чому з 1 жовтня 2003 року людину з паспортом
громадянина Украєни слiд обов'язково пiдозрювати i затримувати? I для чого
було запроваджувати цей вiзовий режим? Щоби не впускати? Зопалу я подумки
формулював найневiдкладнiшi пункти наших подальших адекватних дiй. Hегайне
при_днання до _ЕП. Hегайне запровадження вiз для полякiв, що єдуть в
Украєну. Hегайне спорудження ще однi_є залiзноє завiси - на противагу єхнiй.
I щоб наша була вищою, мiцнiшою, непролазнiшою!
Трохи згодом, уже в таксiвцi, я дещо вiдiйшов. Пейзаж за вiкном майже нiчим
не вiдрiзнявся вiд нашого. Тi самi спальнi райони, кiоски, вуличнi "стихiйнi
базари" з бабусями, котрi продавали петрушку, i моркву, i всяку всячину.
Кого тут вiд кого вони хотiли вiдокремити? Чи вони, бува, не жартують зi
своєм "схiдним розширенням"? I як це так у Брюсселi вирiшили, що мене не
слiд впускати додому? Бо я тут, власне кажучи, все-таки вдома - це не єхня,
а моя _вропа, наша зi Стасюком _вропа, iнша _вропа. I добре, що вона _.
За якусь годину я остаточно вiдмовився вiд iдеє негайного при_днання до _ЕП.
Учений лiтературознавець назвав би це катарсисом.
Andrew
--- Я - лицо кавказской национальности 3.0.1-asa9 SR1
* Origin: Hет Бога, кроме Аллаха, и Мухаммед - пророк его. (2:463/293.20)